Лк 16,19-31

У 22-гу неділю по зісланню Святого Духа ми чули притчу, котрою Ісус не засуджує багатих і вихваляє бідних, але бажає відкрити очі на справедливе використання мамони у відношенні до ближніх.

Багатий чоловік, що бенкетував щодня розкішно, на відміну від Лазаря є без імені, тому що  зробив із себе центр усього і поставив себе на місце Бога. Він є фігурою практичного атеїста. Натомість убогий на ім’я Лазар, що означає «Бог допомагає», не має нічого окрім потребу у Бозі.

Лазар є фігурою Ісуса, що «задля нас став бідним, бувши багатим, щоб ми його божеством розбагатіли» (2 Кор 8,9). Лежачи біля воріт багатого, дає йому шанс на спасіння: «усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили» (Мт 25,40).

Земне життя завершується смертю, котра для Лазаря стає благословенням «і ангели понесли його на лоно Авраама» (16,22), натомість для багатого – прокляттям «в аді, терплячи тяжкі муки» (16,23). Бідність Лазаря зробила його подібним до Авраама - батька віри, який поклав у Бозі свою надію та безпечність життя. Тому смерть об’являє йому достойність увійти на лоно Авраама – до раю. Натомість багатий входить до аду, тому що зневаживши бідного, зневажив Бога – створителя світу і дателя життя. Його молитва поза гробом є безсильною, тому що завершився час для навернення.

Бажаю усім бути відкритими до бідних, через котрих Бог навідується до нас, щоб принести нам спасіння!

о.Віктор Двикалюк