Спочатку нелегальне становище й безробіття, пізніше постійна прив?язаність до роботи доглядальниці не дозволяли взяти участь в організовуваних українською церквою прощах. Й ось нарешті, з Ласки Божої, 22-23 жовтня 2011 року я змогла приєднатися до сотень і сотень українців з Італії й Іспанії в їх молитовній зустрічі з Богородицею Люрду. Не вистачає слів, щоб розказати про всі почуття, що охоплювали мою душу впродовж цих двох днів.
Молячись у Ґроті, торкаючись рукою скелі, немов вступаєш з Пресвятою Богородицею у невидимий, духовний контакт, відкриваєш Їй свою душу, просячи ласки й помилування для себе й своїх рідних. Набираючи Святої Люрдівської Води, наповнюєшся переконанням й вірою у її спроможності перемінити наше життя і в фізичному плані, і в духовному, щоб по-новому сприймати Світ Божий. Трепетно чекаєш з серцем, повним цієї віри, на можливість омитися, оновитися у Люрдівській Купелі, разом з сотнями інших українок молячись Вервицю й співаючи Богородиці подячних пісень.
Слухаючи по-українськoму Архиєрейську Божественну Літургію у церкві святої Бернадетти, наповнюєшся гордістю й шаною за свій народ, що так ревно любить Бога й Пречисту Діву, відчуваєш себе його вагомою частинкою. І вже по-іншому дивишся на свою нелегку емігрантську долю після Молебню до Пресвятої Богородиці в нашій українській церкві з сотнями інших співвітчизників, розсіяних по Італії й Іспанії. Й не такою гіркою стає постійна туга за рідною землею, бо розумієш, що де б ти не був – ти завжди дитя Боже й наша Небесна Мати завжди тебе охоронить.
Особливе зворушення, розчулення й трепет у душі, які словами не можливо передати, переживаєш у вечірній Процесії зі свічками. Молячись Вервицю разом з людьми інших націй і мов, з хворими у візочках, роздумуєш про свої вчинки, дивишся на світ інакше, по-новому усвідомлюєш справжні цінності життя, яке дарує тобі Господь Бог, і твоє призначення на Землі.
Відправляючи чин Хресної Дороги, здається, що ти присутній на справжній дорозі терпінь Ісуса Христа, є учасником цих подій. Досить висока й стрімка гора Хресної Дороги ніби нагадує тобі, що дорога до Неба не є такою легкою. Й особливо розчулює пожертва однієї жінки з нашої парафіяльної групи, яка схилом цієї гори провозить свою стареньку матір в інвалідному візку, категорично відмовляючись від сторонньої допомоги.
Запалюючи велику жертовну свічку перед від?їздом з Люрду, немов сподіваєшся, що її довготривале горіння продовжуватиме просити у Пресвятої Богородиці ласк для тебе й твоїх рідних ще якиїсь час.
Я вдячна Богові за цю подаровану мені можливість відвідати Люрд, помолитися до Пречистої Богородиці у цьому всесвітньовідомому місці Її З?явлень. Й щоденно прошу у нього допомоги зберегти в моїй душі всі ці чудесні переживання й емоції, що я їх набралася у Люрді впродовж цих двох днів. Хочу щиро подякувати за організацію поїздки нашому пароху о. Віктору Двикалюку й п. Анні Ілядіс з Ріміні. Нехай Бог винагородить вас сторицею!
Катерина Шморга, (Равенна – с. Зарубинці Тернопільської обл.)
