Щоро дякую усім іммігрантам, що тримають у серці пам'ять Тараса ШЕВЧЕНКА - сина України, який майже усе своє життя жив за межами рідної землі,та своєї мови не тільки не забув,а підняв народне слово до вершин світового письменства.Шевченко всією душею любив свою Україну і він завжди нагадував українцям про її славне минуле.

" Учітесь ,читайте,
І чужому научайтсь,
Й свого не цурайтесь!
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають."

Тарас ШЕВЧЕНКО, був і буде завжди актуальним у часі, тому що намагався довести, що кожен народ повинен мати свою національну гідність,мораль,освячену віковими традиціями.

"Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся,братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте,не питайте
Того ,що не має
І на небі,а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя правда,
І сила ,і воля."

Ми зібралися сьгодні, щоб виконати його «Заповіт», де він просить своїх земляків згадати його «В сім´ї вольній новій». Саме так уявляв собі українську націю Шевченко — як одну родину, згуртовану, особливо тут на поселенях Італії, де ми зобов'язані свідчити про нашу націю.