На це святкування був запрошений Преосвященний Владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії, котрого перед початком богослужіння зустріли наші діти, котрі не тільки проживають та навчаються в італійській школі, але навчаються також у нашій українській школі, беручи активну участь у житті нашої спільноти, творячи її живою, де кожна мама і бабуся, дивлячись на них, відчувають їхнє духовне єднання із власними дітьми на Україні. Саме тому, їм було дано перше слово у привітанні Владики:

«Дорогий Владико, ми раді Вас вітати у 15-річницю нашої спільноти Покрови Пресвятої Богородиці м.Ріміні. Сьогодні нас зібралось багато і Ви прийшли до нас, як апостол святий, принісши любов та розраду, щоб вселити надію у наші зранені серця. За це, ми з радістю чекали на Вас, тут у Ріміні, в далекій чужині, де віру Христову бережемо та Божими стежками до спасіння йдемо. Як апостол Вселенської Церкви, ви є пастир українського народу, завжди Ви йдете переможним шляхом: правдиво, чесно, мужньо і свято, за це Вам уклін низький. Тому прийміть наш дорогий Владико, частинку нашого тепла, нехай Господь Вам помагає здійсняти місію Христа».

Відтак, діти подарували Владиці коровай, котрий був привезений з України, як частинки нашої рідної землі, котрим Владика усі благословив. Душпастир громади о.Віктор Двикалюк запросив Владику очолити подячну літургію за великий дар спільноти, де можимо молитися на рідній українській мові та обряді. Відтак почалася Архиєрейська Божественна літургія, під час якої Владика Діонісій звернувся до вірних такими словами:

«Дорогий, отче Вікторе!  Дорогі, брати і сестри!

Вітаю о. Віктора, вашого душпастиря, новопризначеного мого секретаря, який мене запросив з вами розділити радість 15-річчя громади у місті Ріміні, та очолити Божественну Літургію, яка є джерелом і вершиною християнського життя. Під час цього богослужіння двоє діточок, хлопчик і дівчинка, приступлять до Першого Святого Причастя.  На Божественній Літургії ми зустрічаємося із Богом, стаємо перед Ним, відкриваємо наше серце із його радощами та переживаннями (особистими, сімейними і національними). В храмі ми не молимося самі, але зі священиками, з нашими братами і сестрами, а разом з небом. Ми під час Літургії у храмі творимо одне сопричастя любові.

Мушу визнати перед вами, що мені досі було дуже важко говорити проповідь на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Минулого четверга ми завершили  зустріч священиків в сусідньому місті Лукка, а вже минулої неділі потрібно було їхати до Прато. Зазвичай я прошу світла Святого Духа, щоб я міг говорити від імені Бога, від імені Богородиці, а не від свого імені. І слово Боже мене надихнуло: «Та подивись на маму!»

Це свято бере свій початок від того часу, коли араби оточили місто Царгород. Однак військо арабів відступило від міста, тому що з допомогою прийшла Пресвята Богородиця, котра покрила місто своїм омофором, тобто хусткою, чи покровом.

У Константинополі, як розповідає нам церковна традиція, святий Андрій Юродивий під час молитви у храмі, піднявши очі до неба, побачив що Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих, ступає повітрям над вірними, що молитовно благали про заступництво перед ворогами, які напали на місто. Богородиця молилася довгий час, а потім підійшла до престолу, зняла з себе сяюче покривало, яке носила на пречистій своїй голові, й розпростерла його над молільниками. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано. У нашому народі це свято знане й люблене. Кожне богородичне свято розкриває нам одну з чеснот, привілей Богородиці (богоматеринство, дівство, чистоту), а свято Покрови урочисто вшановує її заступництво. Це свято найкраще виявляє духовне материнство Марії, зокрема її молитовне заступництво, любов і опіку над нами. Добра мати завжди переживає за своїх дітей. У Малому повечір’ї вірні кожного разу величають Марію словами: „Заступнице християн бездоганна, молитвенице до Творця незамінна”. А в Молебні звертаються до неї такими словами: „Радуйся, заступнице всіх християн і прибіжище, Владичице”.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці - це свято її жертовної материнської любові.  У святі Покрови чудово здійснюються слова Марії, сказані в день Благовіщення: „Ось я Господня слугиня” (Лк. 1, 38). І далі Євангеліє говорить, що після Благовіщення Марія, зібравшись, «пустилася швидко в дорогу, в гірську околицю», щоб послужити Єлизаветі (пор. Лк 1,39).  І вона залишає все, щоб послужити. Вона є Божою слугинею, і  також нашою слугинею і мамою!

Свято Покрови – це також наше національне і патріотичне свято, бо вже Ярослав Мудрий в 1037 році віддав Україну під Покров Матері Божої. Подібно запорізькі козаки мали церкву Покрови Пресвятої Богородиці, а воїни УПА проголосили це свято своїм офіційним святом.

Як нам увійти у таїнство покрову Богородиці? «Та подивись на маму!». Подібно,як дитина маленька, яку мама покриває різними покривалами. Мама покриває і одягає її, коли холодно, коли іде дощ, коли вітер віє, коли гримить, щоби вона не перестудилася, щоб не настрахалася, не злякалася. Дитина біжить до мами, коли собачка на неї гаркає, коли бджола чи оса її вжалила, коли впала і кров з носика потекла, коли пальчик потовкла. Коли дитина мала, то мама її годує молоком, а, коли вона підростає, то тоді дає їй твердішу поживу, роздягає її, і каже: "Біжи"

Коли Богородиця, здається нам, вже не покриває нас своїм омофором, то все таки  вона слідкує здалека за нами, а коли ми вже не даємо собі ради, то вона нам подає свою руку, обіймає нас, як мама свою дитину.

Константинополь був врятований Богородицею. Звернімося до Богородиці, щоб інше військо від нас відійшло, бо ми самі не зможемо дати собі з ним раду!

Кожен побожний християнин знає молитву „Під твою милість...”, яка є молитвою до Покрови Пресвятої Богородиці. Нею ми визнаємо нашу віру в Покров – опіку Марії над нами. Коли ми вже духовно зрілі, Богородиця стає на віддалі, у тіні, а тоді, коли ми вже не даємо собі ради, вона знову стоїть близько, під нашим хрестом, як це сталось з її сином, Ісусом Христом.

Дорогі, нехай цей 15-річний ювілей стане нагодою, щоби Божа Благодать зійшла на нас, а Богородиця супроводила нас, як мама, як “незахідна зоря” в наших життєвих дорогах. Коли вже не потрібно покривати нас своїм омофором, вона знімає з нас його, щоби дати нам нагоду зростати, і, як добра мама, вона пускає дитину, щоби могла рости і розвиватись і ставати зрілою і свобідною людиною, аби різні життєві страхи її не опанували. Вона є поруч, коли нам потрібно, подібно, як вона була поруч, тоді, коли  Ісус Христос помирав на хресті.

Благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь».

На при кінці богослужіння завітали на наше святкування Владика Франческо Ламб’язі, Правлячий Архієрей Рімінської єпархії разом із о.Ренцо Градара, Директор «Мігрантес» та єпархіального «Карітасу», які привітали спільноту із 15-ю річницею та запевнили у своїй великій підтримці її зростання.

По завершенню богослужіння відбувся урочистий концерт, який приготовили діти спільноти під проводом п. Олени Зелінської (катехита та вчителя в українській школі)  разом із своїм дорогим капеланом о.Віктором Двмкалюком, а також смачний український святковий обід.