Проповідь на 29 неділю по зісланню Святого Духа

Лк 17,11-19

У 29-ту неділю по зісланню Святого Духа ми чули про подорож Ісуса до Єрусалиму, котра проходить між Самарією та Галилеєю. Під час цієї подорожі Ісус входить в одне село, де йому виходять на назустріч десять прокажених, які з приписаної відстані кричали до нього, щоби він змилосердився над ними (пор. Лк 17,12-14).

Прокажені є зараженими і небезпечними для суспільства. Згідно левітського закону вони мали пройти перевірку від священника відносно ураження. Якщо їх стан не покращувався, то їх оголошували ритуально нечистими і висиляли поза поселення далеко від людей, де вони були зобов’язаний кричати слово «нечистий», щоб ніхто бува не заразився від них: «А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий! По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його» (Лев 13,45-46).

Побачивши Ісуса, прокажені здалека закликали: «Ісусе, наставнику, змилуйся над нами!» (Лк 17,14). Вони є перші, які кличуть Ісуса по імені, що означає «Бог спасає» і отримують помилування: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Імені, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Ді 4,12). Однак для повного оздоровлення прокажені мають виконати прохання Ісуса: зробити подорож, щоб показатися священникам. Послух на прохання Ісуса стає очищенням для прокажених, котре тільки один із десятьох зауважив. Спасіння відбулося для усіх десятьох (пор. Лк 13,12), але стає дієвим тільки для єдиного, котрий «бачить» спасіння, «повертається» до Ісуса та «прославляє» Бога. Є прийняттям спасіння, що починається від «бачити» себе самого оздоровленим і продовжується у прославлені Господа в Євхаристії.

Євхаристія робить новими людьми, здатними зробити ту саму подорож Ісуса до Єрусалиму, щоб стати свідками Воскресіння – перемоги Божого Царства над злом. Бажаю усім не тільки пам’ятати про дар зцілення у Таїнстві Хрещення, але бути проповідниками та свідками цього дару у сьогоденні.

о.Віктор Двикалюк