Лк. 13,10-17

 У 27-му неділю по зісланню Святого Духа ми чули євангельську розповідь про чудо оздоровлення недужої жінки у суботній день, в котрому п’ять разів говориться про «суботу» і два рази про «потребу» Бога спасти людину.

Ця жінка, на відміну від кровоточивої (пор. Лк 8,43-44), не шукає «торкнутися» Ісуса, але навпаки: є «баченою», «покликаною» і «торкнутою» самим Ісусом (Лк 13,12-13). В такий спосіб євангелист Лука підкреслює ініціативу Спасителя, котрий прийшов шукати загублених дітей Авраама: «Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! (Лк 19,9).

Для євангелиста Луки ця жінка є фігурою Ізраїля: навіть якщо і перебуває в синагозі, де проголошується Божий Закон, все ж таки залишається скорченою. Ісус заявляє, що ця недуга є діянням сатани, котрий «зв’язав її вісімнадцять років» (Лк 13,16), щоб зосталася замкненою в собі. Зігнута людина не є людиною! Вона є тілесною людиною, яка не розуміє того, що є Боже: «А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1Кор 2,14).

Для святих Отців Церкви ця жінка є фігурою кожної людини, закритої та замкненої у собі. Вісімнадцять років хвороби вказують на велике зло людини, створеної на шостий день у трьох моментах історії спасіння: перед Законом, підчас Закону і після Закону, нездатної ввійти у сьомий день Божої Слави до тих пір, аж поки не почує Господнє слово, котре звільнить її від недуги.

Бажаю усім пережити досвіт найбільшого чуда Ісуса в нашому житті: «Ти є звільнений/а від твоєї недуги» (Лк 13, 12), що вже відбулося у минулому – у Таїнстві Хрещення і досвідчується у теперішньому – Святих Таїнствах Церкви.

о. Віктор Двикалюк