Мт 25, 31-46

У м’ясопусну неділю ми чули євангельський текст про страшний суд, котрий нам пригадує: по-перше - земний час є обмежений, по-друге - є нашим оприділенням щодо вічності у Божому Царстві.

Увесь євангельський тест сконцентрований навколо двох прислівників «коли» і «тоді», котрі вказують на важливість теперішнього часу з двома коодинатами «початку» і «кінця», від котрого залежить наше майбутнє. Це є синтезом теології Матея - ми є судженими на основі того, що робимо іншому. Отож для одних стає благословенням (пор. Мт 25,34), а для інших прокляттям (пор. Мт 25,41).

Суд є відлученням одних від одних, здійсненого на основі заповіді любові. Тому цей суд не належить до Бога, який є милосердям, але нам і нашим поводженням із ближніми (пор. Мт 7,12). Тому євангелист Матей ставить у центрі Чоловічого Сина, що ідентифікується із останніми - приймаючи їх чи ні, ми приймаємо чи відкидаємо спасіння.

Мотивом вироку, для тих «що праворуч» (Мт 25,34) – котрі жили життям Сина і стали братами для інших. Отримали «благословення», тому що відповіли любов’ю до братів у потребі, у котрих Господь навідався до них.

Мотивом вироку, для тих «що ліворуч» (Мт 25,41) – котрі не поводилися як брати відносно Сина: «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт  5,44-45); «Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом» (2Кор 8,9).

Євангеліє є написане для віруючого, щоб не вдовольнявся тільки призиванням: «Господи, Господи!», але виконував волю Отця (7,21-23), котрий є любов’ю і милосердям. Це є сенсом підготування до Великого Посту- у здатності бачити і любити Господа в останніх. Усе є в наших руках! Хто любить, той перейшов від смерті до життя (1Ів 3,14).   

 о.Віктор Двикалюк