Лк 19,1-9

У 32-гу неділю по зісланню Святого Духа ми чули євангельку розповідь про Закхея, ім’я котрого означає «Бог пам’ятає». Він був головою над митарями і був багатий, а тому в очах народу вважався грішником: як митар - виключений від спасіння згідно Закону, як багатий - виключений згідно Євангелія (пор. 18,24; 16,19-31). Закхей представляє для євангелиста Луки неможливість, котра стає можливістю завдяки бажанню Закхея: «Бажав він бачити Ісуса, хто він» (Лк 19,3).

Євангелист Лука хоче привести нас до бажання бачити Ісуса: «Щасливі очі, які бачать, що ви бачите» (пор Лк 10,23). Бажання Закхея є без жодної претензії, на відміну від Ірода, котрий шукає побачити Ісуса з цікавості (пор. Лк 9,9). Властиво, це привертає увагу Ісуса, який каже пізніше йому: «Я сьогодні маю бути в твоїм домі».

Щоб реалізувати своє бажання, Закхей має подолати подвійного роду труднощі - суспільні та природні: «Не міг задля народу, бо був малого зросту» (Лк 19,3). Часто і в нашому житті суспільство може стати на перешкоді, щоб побачити Бога, як подібно і наші природні вади. Лука привертає увагу до второпності Закхея: «Побіг він наперед, виліз на шовковицю, щоб подивитися» (Лк 19,4). Закхей, на відміну від Адама, не помилився у виборі дерева. З цього дерева – правдивого дерева життя, Закхей пізнає Господа, котрий приходить, щоб «На його дім зійшло благословення, бо й він син Авраама» (пор. Лк 19,9).

Іншим важливим моментом для євангелиста Луки – погляд Ісуса, від котрого приходить спасіння: «Захею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк 19,5). Ісус не дивиться на нього згори, але знизу і об’являє найбільше таїнство Бога – любов та служіння задля нашого спасіння: «Син Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10). Також ми, ідентифікуючись із Закхеєм, виконуємо Божу волю: «що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1Тим 2,4).

о. Віктор Двикалюк